вкарбований
ВКАРБО́ВАНИЙ (УКАРБО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вкарбува́ти.
Колись Франко сидів тут [у тюрмі], та не стих Бунтарський дух. Він навіть гнівні вірші Творив тут, кажуть. Онде на стіні слова його, вкарбовані у камінь (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 153).
Словник української мови (СУМ-11)