Значення в інших словниках
-
вміти —
вмі́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
вміти —
<�УМІТИ> могти, бути здатним; (пісень) ЖМ. знати що; док. ЗУМІТИ, (зробити) потрапити, втрапити, втяти.
Словник синонімів Караванського
-
вміти —
[ўм'ітие] = уміти ўм'ійу, ўм'ійеиш
Орфоепічний словник української мови
-
вміти —
див. уміти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вміти —
див. уміти
Словник чужослів Павло Штепа
-
вміти —
ВМІ́ТИ див. умі́ти.
Словник української мови у 20 томах
-
вміти —
Вміти відмовити собі ріжні бажання, це велике багатство. Щастя людини мати сильну волю і керувати своїми вчинками.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
вміти —
не (вмі́ти (могти́ і т. ін.)) зв’яза́ти двох слів (два сло́ва) (доку́пи). Бути неспроможним чітко, логічно, зв’язно висловлювати свої думки. Каландріно, виснажений ..
Фразеологічний словник української мови
-
вміти —
УМІ́ТИ (ВМІ́ТИ) (володіти умінням, навичками робити що-небудь), МОГТИ́, ТЯ́МИТИ розм. — Док.: зумі́ти, змогти́. — Поплаваємо. Я тепер уже і наввимашки і голічерева умію (Панас Мирний); Викувати троянду (з металу) не кожний зуміє (Ю.
Словник синонімів української мови