вова

ВО́ВА, и, ж., дит. Вовк.

І вдень не любила Маріка того тапчана. Не любила й боялась: під ним ховалася вова (Вас., II, 1959, 210).

Значення в інших словниках

1. вова — во́ва іменник жіночого роду, істота вовк дит.  Орфографічний словник української мови
2. вова — див. відлюдкуватий; вовк  Словник синонімів Вусика
3. вова — Вова, -ви ж. Дѣтск. Волкъ: все страшное; бука, нелюдимъ. О. 1861. VIII. 8. куряча вова. Странно одѣтый.  Словник української мови Грінченка