вожжина

ВОЖЖИ́НА, и, ж., діал. Віжка.

Карпа смикнув вожжину — і покірна шкапина потюпала (Мирний, III, 1954, 105);

Потім Василь Іванович торкав вожжиною коняку й рушав до сусіднього колгоспу (Ю. Янов., II, 1958, 278).

Значення в інших словниках

1. вожжина — вожжи́на іменник жіночого роду віжка діал.  Орфографічний словник української мови
2. вожжина — -и, ж., діал. Віжка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вожжина — ВОЖЖИ́НА, и, ж., діал. Віжка. Карпо смикнув вожжину – і покірна шкапина потюпала (Панас Мирний); Василь Іванович торкав вожжиною коняку й рушав до сусіднього колгоспу (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах