ворітний

ВОРІ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до воро́та.

Прив’язавши коней віжками до ворітного стовпа, в хату ввійшов і Настевич (Бурл., М. Гонта, 1959, 262);

Ворітна хвіртка.

◊ Ворі́тна ве́на — велика кровоносна судина, що несе кров з усього шлунково-кишкового тракту у ворота печінки.

Значення в інших словниках

1. ворітний — ворі́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ворітний — -а, -е. Прикм. до ворота. Ворітна вена — велика кровоносна судина, що несе кров з усього шлунково-кишкового тракту у ворота печінки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ворітний — ВОРІ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до воро́та. Прив'язавши коней віжками до ворітного стовпа, в хату ввійшов і Настевич (Ф. Бурлака); Станковий кулемет почав бити з ворітної протулини (В.  Словник української мови у 20 томах
4. ворітний — Ворі́тний, -на, -не і ворі́тній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. ворітний — Ворітний, -а, -е Воротный. ворітний могорич. Обрядовое угощеніе, даваемое мѣстнымъ парнямъ за пропускъ въ ворота невѣсты поѣзда жениха. Мил. 122.  Словник української мови Грінченка