вритий
ВРИ́ТИЙ (УРИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ври́ти¹.
В тих легендах ми читаєм, ..як на людях, в землю вритих, пишні замки будувались і ставали тії люди підмурівками столицям (Л. Укр., І, 1951, 432);
Діжки були вриті просто в підлогу (Ів., Вел. очі, 1956, 91).
Словник української мови (СУМ-11)