врозліт
ВРО́ЗЛІТ (УРО́ЗЛІТ), присл. Те саме, що вро́зтіч.
Професора побачили і кинулися врозліт, як курчата від шуляка (Свидн., Люборацькі, 1955, 152);
*Образно. Тимко стояв мовчки. Він не міг нічого говорити, тільки чорні брови майнули від очей врозліт і так застигли (Тют., Вир, 1964, 362).
Словник української мови (СУМ-11)