вхід
ВХІД, вхо́ду, ч.
1. Те саме, що вхо́дження.
Знов рік минув! При вході в рік новий погляньмо взад, на те, що ми пробули (Фр., XIII, 1954, 80);
Всередину і впускають бажаючих потанцювати. Плата за вхід скромненька — троячка (Ковінька, Кутя.., 1960, 110).
2. до чого, у що, на що. Отвір або місце для проходу в середину приміщення і т. ін.
Самий менший, молодший сидить коло входу у печеру (Вовчок, І, 1955, 321);
Біля входу на аеродром виднілося кілька невисоких будинків (Собко, Зор. крила, 1950, 16);
Біля входу до санаторію стояв мовчазний гурт жінок (Кучер, Чорноморці, 1956, 91).
◊ Зна́ти всі вхо́ди й ви́ходи — бути добре обізнаним з чимось.
Рудь знає тут всі входи і виходи краще за Ковальчука (Голов., Тополя.., 1965, 237).
Словник української мови (СУМ-11)