відліг
ВІДЛІ́Г, ло́гу, ч., діал. Переліг.
У плузі Волики розсердились, вертіли, брать відлогу не хотіли (Бор., Тв., 1957, 187);
На лівому боці яруги, на відлозі, — сліпучо-біла товчениця пісків (Тют., Вир, 1964, 124).
Словник української мови (СУМ-11)