віднікуватися
ВІДНІ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм., рідко. Не погоджуватися на щось; відмовлятися від чогось.
Головою земельної комісії майже одноголосно вибрали Тимофія Горицвіта, хоч і віднікувався він (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 19).
Словник української мови (СУМ-11)