відрахування
ВІДРАХУВА́ННЯ, я, с.
1. тільки одн. Дія за знач. відрахува́ти.
З глибини народу.. до партії ринув потік заяв про добровільне відрахування своїх заощаджень на літаки й танкові колони (Тич., ІІІ, 1957, 278).
2. Відрахована сума.
В окремих колгоспах відрахування у неподільні фонди становили 1-1,5 мільйона карбованців (Колг. Укр., 4, 1953, 7).
Словник української мови (СУМ-11)