відставлений

ВІДСТА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відста́вити 1, 2.

Гнат струсонув її [муху] і глибоко задумався, втупивши поперед себе сонні очі, беззвучно заворушив відставленими губами (Тют., Вир, 1964, 305);

— Їдь ти у Терни, там живе старий піп, — він вже одставлений, вбогий і не гордий (Вовчок, VI, 1956, 235);

// У знач. прикм.

Катя присіла на відставлений стілець (Гур., Життя.., 1954, 289,).

Значення в інших словниках

1. відставлений — відста́влений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відставлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відставити 1), 2). || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відставлений — ВІДСТА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відста́вити 1, 2, 4. Катя присіла на відставлений стілець (О. Гуреїв); Гнат струсонув її [муху] і глибоко задумався, втупивши поперед себе сонні очі, беззвучно заворушив відставленими губами (Григорій Тютюнник);...  Словник української мови у 20 томах