відсік
ВІДСІ́К, у, ч. Ізольована частина судна.
Біля відсіку стоїть вартовий (Корн., І, 1955, 68);
Самійло Вихор з Павлом Гризловим обійшли всі кубрики й відсіки (Кучер, Чорноморці, 1956, 228);
// Ізольована частина якого-небудь приміщення спеціального призначення.
Віддалік колгоспники відкривали третій відсік траншеї, в якій зберігалося засилосоване бадилля молодої кукурудзи (Руд., Остання шабля, 1959, 179).
Словник української мови (СУМ-11)