від’їжджаючий

ВІД’ЇЖДЖА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до від’їжджа́ти.

Петров виряджав у дорогу загін. Кричав навздогін Від’їжджаючим хлопцям: "Привіт ковпаківцям!" (Воронько, Райком.., 1949,37);

// у знач. ім. від’їжджа́ючий, чого, ч.; від’їжджа́юча, чої, ж. Той (та), хто від’їжджає куди-небудь.

Семен Трохимович довго стояв на воротах і дивився вслід від’їжджаючим (Грим., Син.., 1950, 229).