віншувальний

ВІНШУВА́ЛЬНИЙ, а, е, рідко. Який містить віншування або під час якого віншують.

Розпочав Стась Хмелевський готувати свою оду до різдвяних віншувальних свят (Ле, Хмельницький, І, 1957, 116).

Значення в інших словниках

1. віншувальний — віншува́льний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. віншувальний — -а, -е, рідко. Який містить віншування або під час якого віншують.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віншувальний — ВІНШУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Пов'язаний з віншуванням. Розпочав Стась Хмелевський готувати свою оду до Різдвяних віншувальних свят (Іван Ле); Виголосив віншувальне слово гетьману Павло Тетеря, а в ньому сказав, що гетьман дбає “pro publico bono” (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах
4. віншувальний — ВІТА́ЛЬНИЙ (який виражає вітання, поздоровлення з якоюсь радісною подією або привіт), ПРИВІТА́ЛЬНИЙ, ПОЗДОРО́ВНИЙ, ГРАТУЛЯЦІ́ЙНИЙ діал., ВІНШУВА́ЛЬНИЙ перев. уроч. Вітальні телеграми; У кожному подарунку був привітальний лист (В. Кучер); — Слухай!...  Словник синонімів української мови