вірлиця

ВІРЛИ́ЦЯ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що орли́ця.

Давала тінь йому вірлиця, Лизав криваві рани вовк (Граб., І, 1959, 259);

*Образно. — А знаєш, брате: Мелашка, ота "вірлиця-дівчина", як ти кажеш, і є моя дружина… (Ле, Хмельницький, І, 1957, 79).

Значення в інших словниках

1. вірлиця — вірли́ця іменник жіночого роду, істота орлиця рідко  Орфографічний словник української мови
2. вірлиця — -і, ж., розм., рідко. Те саме, що орлиця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вірлиця — ВІРЛИ́ЦЯ, і, ж., нар.-поет. Те саме, що орли́ця. Давала тінь йому вірлиця, Лизав криваві рани вовк (П. Грабовський); * Образно. – А знаєш, брате: Мелашка, ота “вірлиця-дівчина”, як ти кажеш, і є моя дружина... (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
4. вірлиця — ОРЛИ́ЦЯ (самиця орла), ВІРЛИ́ЦЯ фольк. У небі ясному кружляє орлиця (О. Гончар); Давала тінь йому вірлиця, Лизав криваві рани вовк (П. Грабовський).  Словник синонімів української мови