в’язовий

В’ЯЗО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до в’яз.

Ліси представлені в основному вербовими, осокоровими, в’язовими та дубовими насадженнями (Рослин. Нижн. Придніпр., 1956, 15);

— Не чули, дідуню, пошесті тут нема ніякої? — Чом нема? — ніби ждав цього питання старий. — Дивіть, як мене висушила, наче в’язове лико (М. Ол., Чуєш.., 1959, 63);

// Зробл. з в’яза або лубу.

А ще, правда, на козакові Постоли в’язові (Укр.. думи.., 1955, 5);

В личаках в’язових, У свитині драній Несу чорні брови Я своїй коханій (Манж., Тв., 1955, 66).

2. у знач. ім. в’язо́ві, вих, мн. Родина листяних дерев (рідше кущів), до якої входять в’яз, берест та ін.