в’янучий

В’Я́НУЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до в’я́нути.

Дбайливо политі і старанно підстрижені, вони [квіти] красувалися серед в’янучих трав (Собко, Скеля.., 1961, 40).