в’їдливо

В’Ї́ДЛИВО (УЇ́ДЛИВО). Присл. до в’ї́дливий 1, 2.

Валя в’їдливо впився очима в діда: — А що, злякались? Злякались? (Вас., II, 1959, 188);

Здалеку в’їдливо напливає загрозливий шум (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 251);

— А чи їла ти коли таку [ковбасу] у себе, на своєму господарстві? — уїдливо спитав він її (Мирний, IV, 1955, 50).