в’їзд

В’ЇЗД (УЇ́ЗД), у, ч.

1. тільки одн. Дія за знач. в’їжджа́ти, в’їзди́ти.

Дарка спала й не бачила того в’їзду (Л. Укр., III, 1952, 647).

2. Місце, через яке в’їжджають куди-небудь.

В’їзд був відкритий: на майдані виднівся ліхтар (Десняк, II, 1955, 260).

Значення в інших словниках

1. в’їзд — В’їзд, -ду; в’ї́зди, -дів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)