гайдар

ГАЙДА́Р, я́, ч., діал. Вівчар.

Я ж думала, що дуб зелененький, Аж то стоїть козак молоденький. Ой, гайдарю, виведи із гаю (Чуб., V, 1874, 160).

Значення в інших словниках

1. гайдар — -я, ч., діал. Вівчар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. гайдар — ГАЙДА́Р, я́, ч. 1. діал. Те саме, що пасту́х; погонич (у 2 знач.). Я ж думала, що дуб зелененький, Аж то стоїть козак молоденький. Ой, гайдарю, виведи із гаю (П. Чубинський). 2. Той, хто грає на гайді (див. га́йда́). Дівчата співали й співали, й гайдарі до лускоту надимали свої гайди (І. Білик).  Словник української мови у 20 томах
3. Гайдар — Гайда́р прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
4. гайдар — див. пастух  Словник синонімів Вусика
5. гайдар — ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИР заст.; ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИК заст., СТАДА́Р діал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИК заст., ГАЙДА́Р діал.  Словник синонімів української мови
6. гайдар — Гайда́р, -ри, -ре́ві, -pе́м; -дарі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)