галич

ГА́ЛИЧ, і, ж. Збірн. до га́лка 1.

Не хмара сонце заступила, Не вихор порохом вертить, Не галич чорна поле вкрила, Не буйний вітер се шумить (Котл., І, 1952, 194);

Тривожно каркаючи, знялася в повітря галич (Шиян, Гроза.., 1956, 29);

*У порівн. А хлоп’яки, мов галич, укрили подорожні дерева (Панч, III, 1956, 542).

Значення в інших словниках

1. галич — -і, ж. Збірн. до галка 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. галич — ГА́ЛИЧ, і, ж. Збірн. до га́лка 1. Не хмара сонце заступила, Не вихор порохом вертить, Не галич чорна поле вкрила, Не буйний вітер се шумить (І. Котляревський); Над морем в хмарах марить чорна галич (Б.-І.  Словник української мови у 20 томах
3. Галич — Га́лич 1 іменник чоловічого роду назва міст в Україні та Росії Га́лич 2 прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
4. Галич — I (Ґінзбурґ) Олександр Аркадієвич, 1918-77, рос. поет, драматург, виконавець власних пісень; нар. в Україні (Дніпропетровськ), учасник рад.-нім. війни; сценарії кінофільмів, комедії для театру (Вас викликає Таймир, Добрі друзі, Матроська Тиша), з поч.  Універсальний словник-енциклопедія
5. Галич — Га́лич, -ча, -чеві, -чем, у -чі (місто)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. галич — Галич, -чі ж. соб. Галки, грачи. Галич поле криє. Шевч. 52. Коли галич у повітрі шугає — буде хуртовина. Грин. І. 254.  Словник української мови Грінченка