гаманець
ГАМАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до гама́н.
Дивлячись на дяка, що той аж употів розказуючи, вийняв [Кирик] з кишені гаманець, розв’язав та й дав цілісінького п’ятиалтинного на молитви дяку (Кв.-Осн., II, 1956, 239);
За пояс лико одвічало. На йому висів гаманець; Тютюн і люлька і кресало, Лежали губка, кремінець (Котл., І, 1952, 130);
Жигай витягнув із засмальцьованого гаманця листочок паперу з адресою (Шиян, Баланда, 1957, 213);
*Образно. — Все гаразд, минуло лихо, — Дума так цей молодець, Запустивши лапу тихо У державний гаманець (Воскр., З перцем!, 1957, 17).
◊ Наби́тий гамане́ць — багато грошей.
Поміж людей ще водяться людці, Яких ми звем зневажливо "жуками". Їх ідеал — набиті гаманці (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 73);
Пусти́й гамане́ць — немає грошей.
Словник української мови (СУМ-11)