гетто
ГЕ́ТТО, невідм., с. У середньовічній Європі та в деяких сучасних капіталістичних країнах — райони або квартали міста, відведені для примусового поселення груп людей певної раси, нації, релігії і т. ін.
Кипи, наш гнів, грозою пломеній за дике гетто у Європі (Тич., II, 1947, 224).
Словник української мови (СУМ-11)