гладенько
ГЛАДЕ́НЬКО, розм.
1. Присл. до гладе́нький¹.
Як спустились вони у балку, проміння перестало стрибати, дробитись, а рівненько і гладенько тяглося вподовж озера (Мирний, IV, 1955, 22);
Убрана [жінка] убого, але дуже чистенько, волосся мала причесане простенько, гладенько (Л. Укр., III, 1952, 543);
Вутанька слухала: так гладенько, так складно все в нього [промовця] виходило (Гончар, Таврія.., 1957, 475).
2. перен. Легко, без ускладнень і труднощів.
Напрочуд гладенько проходить уся її робота (Донч., V, 1957, 327).
Словник української мови (СУМ-11)