градобудівник

ГРАДОБУДІВНИ́К, а́, ч. Фахівець з градобудування; архітектор.

Перлина світового зодчества, Петербург створений генієм народу і видатних російських архітекторів, градобудівників Єропкіна, Захарова, Растреллі, Баженова, Вороніхіна, Стасова, Россі (Рад. Укр., 22.УІ 1957, 1).

Значення в інших словниках

1. градобудівник — градобудівни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. градобудівник — -а, ч. Архітектор, спеціаліст з планування та будівництва міст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. градобудівник — ГРАДОБУДІВНИ́К, а́, ч. Фахівець із градобудування; архітектор. Градобудівники мусять враховувати думку громади щодо оновлення архітектурних пам'яток (з публіц. літ.); Нинішнім градобудівникам для здійснення своїх задумів треба не менше громадянської мужності, ніж зодчим Софії (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. градобудівник — АРХІТЕ́КТОР (фахівець з архітектури), БУДІВНИ́ЧИЙ, ЗО́ДЧИЙ книжн., ГРАДОБУДІВНИ́К рідше. Ще з дитинства я готувався стати архітектором (О.  Словник синонімів української мови