гребінчик

ГРЕБІ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до гре́бінь 2-4.

Гребінчики випорсали з коси у Мар’яни (Вас., І, 1959, 290);

На гострих гребінчиках хвиль не було білої піни (Кучер, Чорноморці, 1956, 432).

Значення в інших словниках

1. гребінчик — гребі́нчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гребінчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до гребінь 2-4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гребінчик — Гребі́нчик, -ка; -чики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. гребінчик — Гребінь, -ня м. 1) Прядильный гребень. Чуб. VII. 409. Вас. 200. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. Рудч. Ск. І. 178. 2) Гребенка, гребешокъ. То йому так потрібно, як лисому гребінь, сліпому дзеркало. Ном.  Словник української мови Грінченка