гримувальний
ГРИМУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до гримування.
— Роздягся я, сів до гримувального столу, глянув на себе в люстро (Ю. Янов., І, 1958, 238);
На Никифора Федоровича нічого не діяло, спав у гримувальній кімнаті як убитий (Минко, Моя Минківка, 1962, 105);
// у знач. ім. гримува́льна, ної, ж. Спеціальна кімната, в якій гримуються артисти.
В гримувальну зайшов режисер, ввічливо потиснув руку, привітав з дебютом (Собко, Нам спокій.., 1959, 37);
// Признач. для гримування.
Зв’язковий… натягав картуза, ліпить собі гітлерівські вуса, робить декілька ліній гримувальним олівцем, вставляє в око монокля (Ю. Янов., І, 1954, 209).
Словник української мови (СУМ-11)