грище
ГРИ́ЩЕ, а, с.
1. перев. мн. Різного виду розваги, організовані на дозвіллі або з певною метою.
Ті, що не містилисьу хаті, розклали на подвір’ї вогонь і справляли коло нього веселі грища (Коцюб., II, 1955, 354);
[Іфігенія:] Він досі.. на грищах олімпійських Отримує вінці (Л. Укр., І, 1951, 161);
Дівчата й хлопці покинули грища й танки, купчаться всі коло темного дуба (Дн. Чайка, Тв., 1960, 155).
2. Місце для таких розваг.
На грищі співала, на досвітках пряла, На улиці [вулиці] часом до світа гуляла… (Греб., І, 1957, 89);
Мов в купальну ніч на грищі Розіклали [два брати] ось кострище (Манж., Тв., 1955, 169).
Словник української мови (СУМ-11)