грузний
ГРУ́ЗНИЙ, а, е, діал. Грузький.
1 знов на грузний глинястий укіс Він вийшов з шуму вирів прибережних (Бажан, І, 1946, 141);
Огир одірвав себе од задуми й подався тулубом, грузний, до столу (Головко, II, 1957, 66).
Словник української мови (СУМ-11)