гудучий

ГУДУ́ЧИЙ, ГУДЮ́ЧИЙ, а, е. Який гуде.

Стіни німі, вікна німі; один гудучий, лютий зимній вітер розносить.. жіночу пісню, жіночий жаль… (Н.-Лев., І, 1956, 89);

Семенові хотілося бачити навколо густий гудючий натовп (Сміл., Зустрічі.., 1936, 78).

Значення в інших словниках

1. гудучий — гуду́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гудучий — гудючий, -а, -е. Який гуде.  Великий тлумачний словник сучасної мови