гуманізм
ГУМАНІ́ЗМ, у, ч.
1. Прогресивний рух епохи Відродження, скерований проти релігії і церкви за утвердження моральних прав людини на земне щастя, чуттєві радощі та вільний вияв своїх прагнень і бажань.
Вчений і новатор, Коменський був дуже далеким від середньовічного аскетизму, він високо тримав прапор гуманізму (Наука.., 5, 1957, 27).
2. Ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності; людяність.
В творах радянської літератури зарубіжні читачі знаходять високі ідеали справжнього гуманізму (Укр. літ., 10, 1957, 239);
Ми несемо на своєму прапорі те, що давно вже втратила буржуазія, — гуманізм, несемо його у всіх виявах свого соціалістичного будівництва (Довж., III, 1960, 10).
Словник української мови (СУМ-11)