гусільниця

ГУ́СІЛЬНИЦЯ, і, ж., діал. Гусениця (у 1 знач.).

Погляд його недвижно спочивав на одній луком зігнутій стебелинці, по котрій звільна та невпинно повзла товста, зеленувата гусільниця (Фр., VII, 1951, 54).

Значення в інших словниках

1. гусільниця — гу́сільниця іменник жіночого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. гусільниця — -і, ж., діал. Гусениця (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гусільниця — ГУ́СЕНИЦЯ (личинка метелика), ГУ́СІНЬ перев. збірн., ГУ́СІЛЬНИЦЯ діал., ОСЕ́НИЦЯ діал., ОСЕ́ЛЬНЯ діал. Капуста в мене плоха. Якась гусениця об'їдає (А. Шиян); Листя злипалося, повутинням заплетене, злилося, ненажерна гусінь сади об'їла (К.  Словник синонімів української мови