гіпнотизувати
ГІПНОТИЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Піддавати гіпнозу; усипляти.
*У порівн. — А втім, — вів далі Гріпич рівним, безстрасним тоном, ніби гіпнотизуючи, — відношу і той і цей ваш рапорт.. на рахунок хвилевого вияву легкодухості (Мик., II, 1957, 531).
2. перен. Непомітно підкоряти своїй волі, впливові; зачаровувати.
Тиша. Поволі-поволі шумить дерево якоїсь тягучої, довгої, дрімотної — гіпнотизує душу (Вас., Незібр. тв., 1941, 228);
Очі Потоцького потьмарилися, наче море перед бурею. Здригнулися, насупилися брови. Очі наказували, гіпнотизували (Тулуб, Людолови, І, 1957, 270);
— Та скиньте геть оті окуляри, Віталію Несторовичу, не гіпнотизуйте мене туманним склом (Ле, Міжгір’я, 1953, 442);
3 пелени її довго сиплеться на сцену золотим струменем пшениця, гіпнотизуючи людей (Мик., І, 1957, 85);
Безхитрісний був [Ничипір], ясний для кожного. Такий гіпнотизує силою своєї певності, за таким підеш, якщо й не захочеш (Руд., Остання шабля, 1959, 199).
Словник української мови (СУМ-11)