дбалий
ДБА́ЛИЙ, а, е, розм. Те саме, що дбайли́вий.
*Образно. Все ніби в якомусь неладі розкинуте по столі, але на всьому видко дбалу, люблячу жіночу руку (Хотк., І, 1966, 43);
Господиня чиста й дбала Урожаєм заквітчала Молоде чоло (Рильський, І, 1956, 443).
Словник української мови (СУМ-11)