дванадцятеро

ДВАНА́ДЦЯТЕРО, тьох, числ. кільк. Збірн. до двана́дцять.

Іду я та й угляділа під лопухом дванадцятеро курячих яєць (Н.-Лев., III, 1956, 283);

Мав дочок він для нас Аж дванадцятеро враз (Перв., Казка.., 1958, 35).

Значення в інших словниках

1. дванадцятеро — двана́дцятеро числівник кількісний  Орфографічний словник української мови
2. дванадцятеро — -тьох, числ. кільк. Збірн. до дванадцять.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дванадцятеро — ДВАНА́ДЦЯТЬ (кількість із 12 одиниць), ДВАНА́ДЦЯТЕРО збірн., ДВАНА́ДЦЯТКА розм., ДВАНА́ДЦЯТКО збірн. розм., ДЮ́ЖИНА заст., розм., ТУ́ЗІНЬ заст., розм. Попід стінами стояло дванадцять стільців (І.  Словник синонімів української мови
4. дванадцятеро — Двана́дцятеро, -ро́х, -ро́м, -рома́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дванадцятеро — Дванадцятеро чис. Двѣнадцать душъ, штукъ; дюжина. Була така жовна, мала дванадцятеро дітей, тії діти мали всі по дванадцатеро дітей, — скільки всіх було? Чуб. І. 139.  Словник української мови Грінченка