дволичний
ДВОЛИ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що лицемі́рний.
Дрібна буржуазія дволична з самої своєї природи.. (Ленін, 2, 1948, 299);
Франко глузував з поважної газети «Слово», назвавши.. видавця її О. Наумовича — дволичним (Кол., Терен.., 1959, 43).
Словник української мови (СУМ-11)