декламаційність
ДЕКЛАМАЦІ́ЙНІСТЬ, ності, ж., зневажл. Манера штучно піднесеного інтонування у виголошуваній промові, читанні віршів і т. ін.
У художньому читанні фальшива декламаційність, милування текстом, самослухання неприпустимі (Худ. чит.., 1955, 93).
Словник української мови (СУМ-11)