дельта
ДЕ́ЛЬТА¹, и, ж. Гирло річки з численними острівцями й протоками на замуленій низині.
В нижній частині Дунай поділяється на гирла і при впадінні в Чорне море утворює обширну низинну дельту (ГеоЛ. Укр., 1959, 312);
Каспій.. гнівом піниться зі зла, б’ється в берег люттю п’яною, хвилю в дельту посила (Гонч., Вибр., 1959, 254).
ДЕ́ЛЬТА², и, ж. Назва четвертої літери грецького алфавіту.
Виявлено, що зірочка в сузір’ї Цефея, названа на стародавніх картах грецькою буквою дельта, змінює свій блиск (Бесіди про всесвіт, 1953, 117).
Словник української мови (СУМ-11)