дернути

ДЕРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. Однокр. до де́рти і дра́ти 1.

Схвильований [Сашко], папірець дернув на цигарку й тютюну насипав (Головко, І, 1957, 152).

2. Те саме, що дряпну́ти¹.

Василя наче хто лапою по душі дернув (Мирний, IV, 1955, 154).

Значення в інших словниках

1. дернути — дерну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дернути — -ну, -неш, док. 1》 Однокр. до дерти і драти 1). 2》 Те саме, що дряпнути I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дернути — ДРЯ́ПАТИ (чіпляти, шкребти чимсь гострим, твердим якусь поверхню, часто залишаючи подряпини), ШКРЯ́БАТИ, ДРЯ́ПАТИСЯ, ДЕ́РТИ розм., ДРА́ТИ розм., СКОРО́ДИТИ розм.; РОЗДРЯ́ПУВАТИ, РОЗДИРА́ТИ, ОБДИРА́ТИ (робити глибокі подряпини — перев. на шкірі). — Док.  Словник синонімів української мови
4. дернути — Дернути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ дерти. 1) Рвануть. 2) Взять лишнее. Мусили вдаватись до сусідських попів. А чужий панотець, як чужий пан, як дерне, то аж пальці знати. Св. Л. 126. 3) Сильно побѣжать. Насилу живий вирвався! Як дерне!... Рудч. Ск. І. 3.  Словник української мови Грінченка