джигунець

ДЖИГУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до джигу́н.

Декому він, напевно, здався закоханим старим джигунцем поруч молодої красуні (Собко, Срібний корабель, 1961, 148);

Перед ним зринув, як із землі виріс,.. джигунець, якийсь акцизний чиновник (Вас., І, 1959, 88).