джигіт
ДЖИГІ́Т, а, ч. Умілий і вправний їздець на коні.
— Джигіти з Саїдом на конях роз’їжджають по кишлаку (Ле, Міжгір’я, 1953, 133);
*У порівн. Сухий, легкий [Килигеїв батько], мов джигіт (Гончар, Таврія.., 1957, 303).
Словник української мови (СУМ-11)