дикція
ДИ́КЦІЯ, ї, ж. Манера вимовляти слова; вимова.
Сценічна художня мова вимагає ясної чіткої вимови звуків, слів, фраз, тобто — досконалої дикції (Худ. чит.., 1955, 28);
Марія Іванівна Литвиненко-Вольгемут у партії Одарки виявила не тільки свій прекрасний голос, не тільки бездоганну дикцію, але й першорядні комедійні здібності (Рильський, III, 1955, 366).
Словник української мови (СУМ-11)