дискант

ДИ́СКАНТ, а, ч.

1. Високий дитячий голос (хлопчиків).

Тут, наодинці, ..він завів виспіваним, гнучким.. дискантом (Вас., II, 1959, 370);

З 11 років він [С. Гулак-Артемовський] уже співав, маючи прекрасний дискант (Рильський, III, 1956, 355);

// Високий, як у малих хлопчиків, звук.

Гриміли баси Кирилового інструмента, заливаючи дріботливими дискантами і розважливими баритонами гірниче селище (Досв., Вибр., 1959, 324).

2. Співак з таким голосом.

[Гострохвостий:] Мені здається, що я слухаю найкращих дискантів у концерті у семінарії, як зачую ваш голосок (Н. —Лев., II, 1956, 499).

Значення в інших словниках

1. дискант — ди́ска́нт 1 іменник чоловічого роду голос ди́скант 2 іменник чоловічого роду, істота співак  Орфографічний словник української мови
2. дискант — ДИСКАНТ – ДИСКОНТ Дискант, -а. Високий дитячий голос; високий звук; співак з таким голосом. Дисконт, -у. Купівля банками векселів до закінчення їхнього строку; відсоток, що його стягують банки за операцію.  Літературне слововживання
3. дискант — -а, ч. 1》 Високий дитячий голос (хлопчиків). || Високий голос мисливського собаки. || Високий, як у малих хлопчиків, звук. 2》 Співак із таким голосом. 3》 Партія хору або вокального ансамблю, яку виконують високі дитячі голоси.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дискант — (від лат. dis — окремо та cantus — спів) — 1. Високий дитячий (переважно хлопчачий) голос з специфічним звучанням. Діапазон -від с1 до с2. 2. Найвища партія хору або вокального ансамблю, яку виконує Д.  Словник-довідник музичних термінів
5. дискант — диска́нт (від дис... і лат. cantus – спів) 1. Високий дитячий голос у хлопчиків, відповідний жіночому сопрано. 2. Хлопчик з таким голосом. 3. Партія в хорі або вокальному ансамблі, яку виконують високі дитячі або жіночі (сопрано) голоси.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. дискант — Ди́ска́нт, -та; -ка́нти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)