днинка

ДНИ́НКА, и, ж. Пестл. до дни́на 1.

Все, що жило, радувалося милою днинкою (Фр., IV, 1950, 64);

Днинка була така гарна, що Магера по обіді і спати не клався, тільки пішов у поле подивитися на збіжжя (Мак., Вибр., 1954, 200).

Значення в інших словниках

1. днинка — дни́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. днинка — -и, ж. Пестл. до днина 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. днинка — див. день  Словник синонімів Вусика
4. днинка — Дни́на, -ни ж. День. Г. Барв. 246. Грин. ІІІ. 302. Яка весняна днина, а він цілий день не їв. Камен. у. Ой не хвалися, не ти ж їх кохала: кохала ненька старенька ясного сонця прошив віконця, ясної днини против кватири. Чуб. ІІІ. 299. ум. днинка.  Словник української мови Грінченка