добачувати

ДОБА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех., діал. Добачати (у 1 знач.).

Дивлюся на людей [безробітних], як вони їдять хліб, і добачую в їх обличчях якийсь таємний, їдкий жаль (Ірчан, II, 1958, 148);

Я навчилась не тільки добачувати життєві явища, але дошукуватись їх причин та наслідків (Вільде, Пов. і опов., 1949, 32).

Значення в інших словниках

1. добачувати — доба́чувати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. добачувати — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм.  Словник синонімів української мови