добритися
ДОБРИ́ТИСЯ¹ див. добрива́тися.
ДОБРИ́ТИСЯ², рю́ся, ри́шся, недок., діал.
1. Піддобрюватися, підлещуватися.
Як стали мужики-лизуни добритися до панів та навчати їх хазяйнувати, то у панів стало погано жити (Сл. Гр.).
2. безос. Щастити; удаватися.
Таки мені не добриться:.. поковзнулась і впала (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)