довалюватися
ДОВА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ДОВАЛИ́ТИСЯ, валю́ся, ва́лишся, док., розм.
1. Валитися до кінця, повністю.
Високо піднімався угору червоний стовп цегли.. То частина стіни ще не довалилася (Мирний, І, 1954, 248).
2. Докладаючи великих зусиль, добиратися куди-небудь.
Як нам до пекла довалитись І там на мертвих подивитись (Котл., І, 1952, 122).
3. З великим завзяттям і охотою братися за що-небудь.
Доваливсь, як віл до браги (Номис, 1864, № 12199).
Словник української мови (СУМ-11)