довіра
ДОВІ́РА, и, ж. Те саме, що дові́р’я.
Між молодим індійцем і українським хлопчиком одразу ж проліг невидимий місток довіри (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 65);
— А коли довірите щось, намагатимусь вашу довіру виправдати… (Ю. Янов., II, 1954, 136).
Словник української мови (СУМ-11)