довірчуватися

ДОВІ́РЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОВЕРТІ́ТИСЯ, рчу́ся, рти́шся, док., розм.

1. Вертячи, доводити що-небудь до певних результатів.

Став костоправ мені ладити ногу; вертів, вертів, так, мов коваль кліщами, та й довертівсь (Барв., Опов.., 1902, 223).

2. перен. Хитруючи, зазнавати чого-небудь небажаного, неприємного.

— А що, взяв? Вертів, вертів хвостом, бісів Супруненко, та й довертівся! Так вам і треба, гаспидські дуки! (Мирний, III, 1954, 51).

Значення в інших словниках

1. довірчуватися — дові́рчуватися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. довірчуватися — -уюся, -уєшся, недок., довертітися, -рчуся, -ртишся, док., розм. 1》 Вертячи, доводити що-небудь до певних результатів. 2》 перен. Хитруючи, зазнавати чого-небудь небажаного, неприємного.  Великий тлумачний словник сучасної мови